День української писемності та мови

 

9 листопада, наша держава відзначає День української писемності та мови. Це свято було встановлене указом президента України в 1997 році і відзначається щороку на честь українського літописця Нестора - послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.

Український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. Однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова – його найбільша духовна цінність, його суть і основа буття.

Мова – то багата скарбниця духовних надбань народу, життєвого досвіду, праці і творчості багатьох поколінь. У її глибинах – філософський розум, витончений естетичний смак, поетичне чуття, сила надзвичайної чутливості до найтонших переливів людських почуттів і явищ природи. Та разом із тим мова є своєрідним оберегом звичаїв і традицій, запорукою інтелектуального зростання та поступу народу в загальносвітовому масштабі.

Варто пам’ятати, що грамотно володіти державною мовою – це обов’язок справжніх українців, які вболівають за державу, за її цілісність і духовну міць.

Цікаві факти про мову...

 

 

9 листопада  - день пам'яті 

преподобного  Нестора Літописця

Преподобний Нестор літописець     належить до великого сонму отців Києво-Печерських і його, також, вважають одним із покровителів Волинської землі.

Народився преподобний Нестор в 50-тих роках XI ст.. в Києві. Юнаком він прийшов до преподобного Феодосія і став послушником. Постриг в чернецтво преподобного Нестора преємник преподобного Феодосія, ігумен Стефан. При ньому ж він був висвячений на ієродиякона. Про його високе духовне житіє говорить те, що він серед інших преподобних Печерських брав участь у вигнанні біса з Микити затворника Печерського ( пізніше єпископа Новгородського).

Преподобний Нестор дуже цінив істинне знання, поєднане зі смиренням і покаянням. « Велика буває користь від науки книжної, - говорив він, - книги вказують і навчають нас шляху до покаяння, бо від книжних слів знаходимо мудрість і стримання.

Це ріки, що наповнюють вселенну, від котрих виходить мудрість. В книгах незліченна глибина, ними утішаємось в печалі, вони вузда стримання. Якщо старанно пошукаєш в книгах мудрості, то придбаєш велику користь для своєї душі. Тому що той хто читає книги розмовляє з Самим Богом або святими мужами». В монастирі преподобний Нестор ніс послух літописця. У 80-их роках преподобний Нестор склав житіє страстотерпців Бориса і Гліба, житіє преподобного Феодосія Печерського, а в 1091 році, напередодні престольного празника Печерського монастиря, ігумен Іоанн доручив йому викопати із землі для перенесення в храм мощі преподобного Феодосія.

Головним подвигом житія преподобного Нестора було написання « Повісті временних літ». Преподобного Нестора можна назвати першим церковним істориком, бо саме від нього ми дізнаємось про перших митрополитів на Русі, про перші храми , про Хрещення Русі, та багато іншої корисної інформації. З літописів преподобного Нестора Літописця ми , також, багато дізнаємось про історію Волинської землі. Преподобний був не лише письменником, а найперше аскетом-подвижником. Закінчивши свій многотрудний земний шлях він відійшов до Господа біля 1114 року, заповівши печерським інокам-літописцям продовжити його великий труд. Похований преподобний  Нестор в Ближніх печерах Києво-Печерської Лаври, де і нині спочивають його мощі.

       

Преподобний Нестор Некнижний,       Києво-Печерський

Преподобний Нестор Некнижний входить до великого собору отців Києво-Печерських. Нажаль, до нашого часу дійшло дуже мало відомостей. Відомо що він був ченцем Печерської обителі в ХIV ст. і щиро служив Богові. Називають його Некнижним щоб розрізняти  з преподобним Нестором Літописцем. Під час церковних служб думав тільки про Господа і про те, про що говорилось і співалось на богослужінні. Вдосконалюючись у подвигах благочестя преподобний Нестор досягнув такого дару, що під час молитви і служб церковних бачив ангелів і Самого Господа. Маючи дар прозорливості передбачив день своєї смерті. Похований преподобний Нестор Некнижний у Дальніх печерах Київської лаври, де і нині спочивають його нетлінні мощі.